11 квітня – Міжнародний день визволення в’язнів нацистських концтаборів
11 квітня – Міжнародний день визволення в’язнів нацистських концтаборів11 квітня – Міжнародний день визволення в’язнів нацистських концтаборів
Щорічно 11 квітня згідно з рішенням Генеральної Асамблеї ООН у світі відзначається Міжнародний день визволення в’язнів нацистських концтаборів. Цю дату було встановлено на честь події 11 квітня 1945 року, коли в’язні концтабору Бухенвальд почали інтернаціональне повстання проти гітлерівців.
Цього дня весь світ віддає данину скорботної пам’яті жертвам нацизму, які загинули у концтаборах, і Україна разом з усім світом вклоняється людям, які пройшли крізь жахіття нацистських катівень.
Нацизм був і залишається єдиною у світі системою, яка поставила знищення цілих народів на потік. Усього нацисти збудували понад 14 тисяч концтаборів. На територіях, підконтрольних гітлерівцям, у концтаборах, таборах смерті, в’язницях перебувало понад 20 мільйонів осіб із 30 країн світу. 12 мільйонів не дожили до звільнення. Серед загиблих – 5 мільйонів громадян СРСР, а також 6 мільйонів євреїв з різних країн.
Нацисти, всупереч нормам Женевської конвенції 1929 року, відразу провели чітке розмежування між полоненими з країн Західної та Східної Європи.
Якщо на Заході діяли переважно трудові концтабори, де працю ув’язнених використовували німецькі промисловці, то в Східній Європі, зокрема на території Польщі, розташовувалися переважно табори смерті.
Убивство людей у таборах смерті поставили на потік. Були табори, призначені для масових убивств євреїв і циган: Хелмно, Треблінка, Белжець, Собібор. Майданек і Освенцим були найбільшими концтаборами на території окупованої Польщі. У Німеччині такими таборами смерті були Бухенвальд, Дахау і Равенсбрюк (перший жіночий концентраційний табір). Для вбивств німці застосовували спочатку розстріли, пізніше – газові камери. Трупи спалювали у крематоріях.
Наприкінці ІІ світової війни нацисти докладали великих зусиль для приховування своїх злочинів. Табори руйнували, а трупи вбитих, які спочатку закопували у ровах, змушували викопувати ув’язнених. Їх намагалися масово спалювати в печах крематоріїв, на гігантських вогнищах, але це вдавалося не завжди. Тому німці почали масово переводити ув’язнених з таборів – здебільшого пішки. Ці переходи отримали назву «марші смерті».
Найбільші «марші смерті» пройшли взимку 1944-1945 рр., коли Червона армія почала визволення Польщі. Усього відомо близько 50 таких маршів. Найбільші – з Освенцима, Дахау та Бухенвальду. Нацисти вбивали ув’язнених великими групами до, під час і після маршів.
11 квітня 1945 року розпочалося повстання в Бухенвальді. Повсталі зуміли зібрати саморобний радіопередавач і зв’язатися з командуванням 3-ї армії союзників генерала Паттона. Незабаром передові частини американців увійшли в табір. Цей день і став Міжнародним днем звільнення в’язнів нацистських концтаборів.
Після цього хвиля звільнень досягла інших концтаборів – Дахау, Освенцима, Майданека тощо.
Система нацистських концтаборів була ліквідована разом з розгромом гітлеризму та засуджена за вироком Міжнародного військового трибуналу в Нюрнберзі, як злочин проти людяності.
На жаль, історія тяжіє до повторів, тому людство не має права забувати її страшні сторінки. Повномасштабне вторгнення росії в Україну 24 лютого 2022 року показало, що світ знову зіткнувся з режимом, який прагне силової ревізії кордонів і прямує до новітнього тоталітаризму. Цей режим назвали «рашизмом» для означення псевдоідеології, замішаної на поєднанні ідей фашизму й більшовизму, нацизму та євразійства, реваншизму і ксенофобії, що прикриваються «православ’ям» та «величчю російської культури». Один із виявів того, що рашисти багато в чому наслідують найогидніші злодіяння гітлерівців, зокрема в поводженні з невільниками в місцях ув’язнення, - концентраційний табор для українських військовополонених поблизу Оленівки. У ніч з 28 на 29 липня 2022 року російські окупаційні війська вчинили в селищі Молодіжному Оленівської селищної ради Донецької області масове вбивство українських військовополонених — захисників «Азовсталі» в Маріуполі. Від вибухів на території колишньої Волноваської виправної колонії № 120, де утримували українських захисників, загинули 53 полонених, понад 130 було поранено.
Уклонімося мужності та світлій пам’яті людей, чиї життя несправедливо обірвалися за колючим дротом концтаборів. Наш праведний обов’язок – пам’ятати про борців за мир і кращу долю для свого народу
